Мунтянщина: Договір з Богом

Чим нижчим є рівень життя населення, тим більше починає з’являтися різноманітних нових релігій та пророків. На цьому сприятливому підґрунті одна за одною зростають фінансові піраміди, та звідусіль сиплються пропозиції легкого заробітку, що всього лише є адаптованими шахрайськими схемами. Громадяни, що не змогли пристосуватися до нових умов і реалізувати себе, шукають такої можливості в альтернативний спосіб, і, наче за рятівне коло, хапаються за перший-ліпший шанс. Вони вірять, що нарешті знайшли для себе спосіб вирватися зі злиднів.

Зневіра людей у можливість настання змін на краще прямо пропорційна зростанню активності нових «месій» і «рятівників усього людства», які чудово розуміють: аби самим не опинитися на тому ж дні, що й інші, треба терміново дати їм віру в обмін на стабільні дивіденди для себе: не важливо, буде це називатися «десятиною», «добровільними пожертвами», «інвестиціями в духовний розвиток» або «партнерськими внесками».

3 грудня у Палаці спорту (м. Київ) Духовним центром «Відродження» проводилися широко і заздалегідь анонсовані заходи – щонайменше понад п’ять тисяч киян і гостей столиці прийшли на «День народження церкви», де «апостол» Володимир Мунтян – далекий від святості раніше судимий громадянин, читав для них «молитву за здоров’я».

Насправді «молитва» була тільки частиною заходів, які тривали понад три години та традиційно проходили у форматі святкового, феєричного шоу з виступами співаків і танцюристів.

Ми теж спокійно пройшли на це збіговисько, але не як учасники, а як неупереджені спостерігачі. Отже, про все по порядку.

Вже за годину, а те й більше, до початку стали прибувати перші учасники – вони йшли просто суцільним потоком.

Якщо дивитися на той натовп, який рухався до входу, і при цьому не знати, що там заплановано, то навіть могло б здаватися, що у це Пенсійному фонді сьогодні якась акція.

Одні – просто з валізами (як потім стало зрозуміло, вони приїхали з інших міст), інші – з «кравчучками», хто – з паличкою, хто – на милицях, а хто й на інвалідному візку.

Охочі зцілитися і доторкнутися до дива поспішали зайняти місця.

Це – Київ, друзі, і не середньовіччя, а наші дні.

Погляньте на цю керовану масу, що рікою стікається до ніг шахрая і пройдисвіта.

Автобусами і мікроавтобусами, з усіх куточків України, ще задовго до години «ікс», стали з’їжджатися «партнери Бога».

Яких тільки гримас тут не побачиш: йдуть і своїм ходом, і на милицях, і на інвалідних візках, просто хворі і навіть типові пацієнти психлікарень, – усі вони живою рікою стікаються до цілющого джерела.

Втім, саме на їхніх обличчях і читається причина популярності цього абсурдного дійства. Люди хворі фізично й душевно: хтось від невеликого розуму, а хтось – навпаки, шукають тут порятунок і єдність із собі подібними, часто не усвідомлюючи, частиною чого вони стали насправді.

Кількома автобусами підвозили підсадних.

Деякі учасники організованими групами збиралися біля входу.

Автобуси під’їжджали прямо до центрального входу, і звідти виходили громадяни похилого віку з милицями або ходунками.

Як нам стало відомо від нашого інформатора, що теж має інвалідність, цих учасників вистави збирали по будинках для інвалідів і осіб похилого віку, і вони, прямо кажучи, за пакет крупи погодилися взяти участь у цьому шоу, адже їх безкоштовно й централізовано відвезуть і привезуть назад після «молитви зцілення». Такою є «благодійна допомога» Мунтяна цим закладам – не продуктами, не фінансами, бо навіщо, – можна просто звозити на «диво зцілення», і справу зроблено. І подібне практикується у «Відродженні» постійно.

А цей чоловік дуже привітний і щирий – ми спитали, як часто він відвідує зібрання, – виявилося, що сьогодні він прийшов уперше.

На окрему увагу заслуговує «Договір з Богом». Власне, саме так це і називається, яким би абсурдним не здавалася.

Суть договору із Всевишнім полягає в тому, що кожен, хто готовий довірити Мунтяну свої гроші, укладає через нього прямий договір з Богом, який і несе подальшу відповідальність за виконання умов даного договору.

Крім обіцяних дивідендів у вигляді прибутку, отриманого від успішного інвестування командою Мунтяна у всілякі проекти, «партнер Бога» також отримує гарантовані привілеї у вигляді повсюдних чудес у повсякденному житті, а також першочергове право на те, що його молитви будуть почуті.

Як можемо побачити, буквально відбою немає від бажаючих укласти угоду з Творцем, що, м’яко кажучи, лякає.

Здавалося б, у століття розвитку технологій і доступу до інформації, після всіх «МММ», «Хопєр-Інвест», Сандея Аделаджи і Роберта Флетчера таке відверте обдурювання апріорі неможливе, проте натовпи охочих віддати свої останні гроші в той час, коли виснажена окупацією та війною країна переживає небачену кризу, переконують у зворотному.

Сайт духовного центру «Відродження» буквально рясніє свідченнями тих, хто вже став партнером і уклав договір з Господом. Всі вони оповідають про те, як стали щасливі, отримавши унікальну можливість віддавати свої гроші Мунтяну.

Збір коштів від «партнерів бога». Підходиш, записуєшся, залишаєш гроші.

Відходить старенька, тримаючи у руках гаманець – а той пустий. Все віддала, нічого «для бога» не пошкодувала, ані копійчини! А ми, от, за країну переймаємося та хочемо, щоб у наших пенсіонерів була гідна пенсія… Вони ж її всю віддають Мунтяну.

 

А от партнери з Росії.

Все поза політикою, так. А що ж йому, Мунтяну, сваритися з Росією? Посвариться – втратить великий сегмент послідовників.

У залі практично не лишилося вільних місць.

 

Тепер ви можете бачити, скільки членів нашого суспільства фактично випали із життя.

Тут вони всі зібрані разом, і це видовище справляє жахливе, огидне враження: ця масовка готова виконувати будь-які вказівки свого «апостола», навіть якщо він їм накаже вбивати або штурмувати органи влади.

Ми часто не помічаємо, які люди оточують нас, що загалом і не дивно для нашого динамічного життя. Повсякденні турботи, робота, навчання, вічна біганина з надією хоч трохи поліпшити сірий побут собі та близьким не залишають часу ні на що інше, і ми просто не надаємо значення таким дивацтвам у поведінці сусідів, а іноді – й наших рідних. Геть інша справа –  спостерігати індивідів з такими дивацтвами в одному місці, в такій концентрації. Виникає стійке відчуття сюрреалізму того, що відбувається: немов опинився у центрі сюжету якогось моторошного фільму про тотальне божевілля.

Однак зрозуміти цей страшний феномен, власне, не так і складно. Левову частку присутніх сюди привела саме та обставина, що у житті за межами церкви «Відродження» гідного місця для них просто не знайшлося. Сірі будні, бідність, нудна й низькооплачувана робота, у когось – чоловік пиячить або діти з юних років є завсідниками інспектора у справах неповнолітніх, – все це робить простих людей легкою здобиччю сектантів. Однак не всі вони перебувають у релігійному трансі. Багато хто з них чітко і ясно усвідомлюють справжні мотиви «пастора», проте готові платити за перебування там, де вони серед рівних і мають своє коло однодумців, чого в повсякденному житті у них просто не буває.

Чим іще ці заходи так приваблюють послідовників – і пенсіонерів, і навіть тих молодих людей, які привели на них своїх дітей?

Це видовищне шоу: зверніть увагу на те, як оформлено велику сцену, скільки світла та спецефектів. Перед початком для присутніх виступають професійні музики – дівчина, що натхненно грає на скрипці, і акомпанує їй барабанщик. Звук барабанів – дуже важлива складова обробки на багатьох сектантських заходах. Ритм, який повторює ритм серця, діючи на підсвідомість, змушує всіх присутніх бути на «одній хвилі», створюючи ефект єднання. Вся публіка одночасно вводиться у стан трансу.

Гучно грає красива музика. Красива та ритмічна. Тому звернемося до загальних знань із фізіології: у нашому мозку багато різних процесів  мають ритмічний перебіг. Це можна побачити під час електроенцефалографії, коли фіксується близько п’яти основних видів електромагнітної ритмічної активності мозкових структур. За допомогою подання ритмічних подразників на органи почуттів можна впливати на діяльність мозку.

Найпростіший засіб впливу – це музика, а особливо ефективно діятиме ритм будь-якого глухого ударного інструменту – у музичному супроводженні заходів Мунтяна це барабанний ритм. Серед присутніх – слухачів, багато хто майже одразу, решта – трохи згодом, але практично всі далі «зливаються» із загальним ритмом, який тепер веде за собою. А саме, ритмічна музика надає можливість на свій розсуд керувати емоційним станом слухачів, брати його під свій контроль.

Мунтян і його команда добре обізнані зі способів і прийомів обробки свідомості як у малих і середніх, так і у великих – на кілька тисяч, групах.

Потім танцювальний колектив виконує свою постановку – це танці з Біблією.

Після них виходять співаки. Дівчина-солістка розпочинає пісню про те, що вона бачить Ісуса, далі – динамічний приспів з одного слова – «алілуя!». Ця пісня – російською мовою, а наступна – українською. На екрані йде супроводження з якісної комп’ютерної графіки, плюс гра світла – публіка у залі слухає, немов зачарована.

«Розігрів» тривав недовго – хвилин п’ятнадцять, потім вийшов конферансьє з коротенькою промовою.

І після цього, коли на сцені з’явився довгоочікуваний «апостол», то з місць зірвалися всі – крім, хіба, учасників з інвалідністю.

Володимир Мунтян – чоловік вельми артистичний. Завдяки тому, що називають харизмою, він здатний справляти незабутнє враження на людей, що найбільше піддаються навіюванням, на слабких духом, на знесилених унаслідок хвороби, а так само, на жаль, – і на людей з інвалідністю.

У нього чітко поставлений голос, напрацьована дикція, він дуже впевнений у собі. Зараз його задача – нести позитивний настрій, аби викликати довіру навіть у тих, хто сьогодні тут вперше.

Промова Мунтяна, як і всі його проповіді, яких вдосталь на відео, ґрунтуються на методах, які загалом мають назву недирективних гіпнотичних технік.

Можливо, багато з вас чули про так званий «еріксонівский», або «циганський» гіпноз. Так отже, основна відмінність тих методів гіпнозу, що використовує Мунтян, від класичного (директивного) гіпнозу полягає в тому, що учасники цього дійства не усвідомлюють і не розуміють, що саме їм намагаються навіяти. Голос мовця – Мунтяна, наче огортає, і при цьому увага розсіюється. «Я просив Бога, – промовляє зі сцени Мунтян, – в цей день доторкнися до тих людей які хворі…. А тепер давайте всі разом привітаємо Бога – він зараз тут, давайте воздамо йому хвалу і шану…». Люди занурюються у стан звуженої свідомості: вони концентруються на своїх думках, але при цьому не перестають чути голос пастора і сприймати те, що той говорить.

Якщо після завершення цих заходів запитати в будь-кого з учасників про те, що говорив пастор, то, скоріш за все, більшість із них не зможе пригадати навіть основних тез із усього почутого. Втім, запам’ятовувати тут нічого і не потрібно – задача організаторів полягає в іншому. Ними використовується м’яка форма навіювання, в якому немає прямих директив (вказівок). І людина абсолютно добровільно приймає рішення стати «партнером Бога» та віддає як десятину, пожертву чи партнерські внески свої кошти.

Але повернемось до подій у залі. Мунтян звично та безсоромно брехав про те, що сьогодні після його особливої молитви на наших очах відбудуться «дива зцілення».

Після цього він запросив на сцену свого «колегу» з Канади, котрий вийшов разом із перекладачкою та продовжив виступ від себе.

Так минуло близько години від початку, і зібрання було у самому розпалі. Але нам вже набридло, на більше вже забракло терпіння.

До речі, вартість оренди такої зали у Палаці спорту на день становить приблизно 110 тис. грн.

…Коли ми уходили, деякі учасники «священного» дійства мирно спали у кріслах, і їм не заважало навіть те, що зі сцени запрошений гість із Канади щось гнівно кричав про «переслідування через віру».

Але то було ще не все! На виході вдалося побачити «кухню», на якій готуються «дива зцілення». Є там одне «місце сили», де відбуваються неймовірні випадки – там безнадійно паралізовані починають ходити.

Це було у самий розпал сектантського збіговиська у Палаці спорту. Власне, ще «апостол» Мунтян не проводив «зцілення» на сцені, тому одні – готувалися до свого виходу, а інші, із почуттям виконаної роботи (як ми) розходилися.

У жіночій вбиральні, де на той час практично нікого не було, я побачила цю пані в інвалідному візочку – таку знесилену, таку хвору, здавалося б. Її помічниця на кілька хвилин відійшла в кабінку, залишивши свою підопічну біля раковин. Я саме мила руки, а потім витирала, коли побачила, що пані намагається сидячи повісити якийсь пакет позаду себе, а також дотягнутися до свого пальто.

Я ще хотіла їй допомогти… Аж тут пані несподівано явила мені диво свого миттєвого зцілення! Оскільки помічниці поряд не було (вона затрималася у кабінці), а сидячи зробити се було складно, пані, не замислюючися, звично піднялася та продовжила наводити лад у своїх речах. Я спочатку стала шукати очима конструкцію, що допомагає їй триматися стоячи, але нічого подібного і близько не було!

Моя рука потягнулася за телефоном – і, вдаючи, нібито я просто перед дзеркалом поправляю комір, я зробила ці кадри для історії, щоб ви теж знали, які трапляються «дива».

А якщо без жартів: для чого се потрібно? Сьогодні на «молитву за здоров’я» прийшли чимало людей, які дійсно хворіють або навіть мають інвалідність – справжні, не підсадні. Вони будуть спостерігати із зали за тим, як на сцені «зцілюються» ось такі, як ця пані. З них «апостол» хоче витягти останнє в обмін на примарну надію та самообман, та трохи видовищних шоу в залі – от і все…

Вплив на органи почуттів присутніх – видовищні заходи, ритмічна музика, голос пастора є основними, але не єдиними методами маніпулювання свідомістю в ДЦ «Відродження». Як не дивно, але найнебезпечнішим серед цих методів є… оповідання історій. Свідчення про дива, історії неймовірного зцілення, що ретельно відібрані та подані у потрібний момент є примітивними та, на перший погляд, і не стосуються загальної теми, якій присвячено те чи інше зібрання. Але такі історії здатні повністю перекроїти життя людини, причому переконати її у протилежному буде вкрай складно – людина просто відмовлятиметься розуміти, що їй подали примітивну брехливу вигадку. Особливо сильний вплив справляють історії, оповідання яких поєднано з іншими методами зомбування й тими спецефектами, що ви сьогодні побачили.

З жалем доводиться констатувати, що здебільшого провина за виникнення настільки благодатного ґрунту для Мунтяна та йому подібних лежить на державі, в тому числі на законодавцеві з його дивовижною байдужістю й ліберальністю. Саме в цьому причина такої неймовірної «сліпоти» правоохоронних органів щодо діяльності «пастора», що має всі ознаки введення в оману громадян і зловживання довірою з метою заволодіння чужими коштами та майном. По суті, держава воліє самоусунутися від вирішення проблем цих людей, буквально перекладаючи відповідальність із себе – на «тринадцятого апостола».

Здається абсурдним і неймовірним, що під час таких гучних і показових реформ правоохоронної системи влада наче не помічає неприхованого шарлатанства, хоча ці факти повсюдно висвітлюються у різних ЗМІ. Посудіть самі: на офіційному сайті центру «Відродження» відкритим текстом пропонується укласти договір з Богом і за даним договором зробити внески партнерських коштів просто он-лайн. Невже правоохоронцям потрібно пояснювати, що укласти договір зі Всевишнім неможливо апріорі? Проте, очевидного шахрайства в діях організаторів правоохоронні органи вперто не бачать.

Причини такої фантастичної сліпоти, як і водиться, лежать на поверхні. «Вся влада від Бога», – така цитата з Нового Заповіту, що неодноразово використовувалася Мунтяном у його проповідях, а також в інших ноу-хау навчаннях про «четвертий вимір». Додайте до цього ступінь впливу, яку має «помазаник божий» на своїх послідовників (якщо вони охоче укладають договори із Творцем і віддають за це свої останні заощадження), помножте на «лояльність» нинішньої влади до його діяльності і отримаєте цілком прагматичний хід до наступних виборів.

Простіше кажучи, досить Мунтяну оголосити своїй пастві, що нинішній режим має владу від Бога, то цілком зрозуміло, за кого ця паства слухняно проголосує. А саме так і буде, адже тільки за нинішньої влади Мунтяну дозволяється настільки нахабно і відкрито обдурювати народ, анітрохи не побоюючись кримінального переслідування.

 

Ірина Кременовська,

Олександр Ретівов

фото і відео авторів

Share Button